До Дня пам’яті жертв Голодомору вихованки Новосанжарського дитячого будинку-інтернату підготували символічну композицію, в якій через образи та деталі передано трагізм подій 1932–1933 років і шану мільйонам невинних жертв.
У центрі цієї роботи, на тлі зображення України, прикрашеної квітами незабудками, розміщено свічку з написом «Гіркі жнива. 1932-1933. Не забудемо! І пам’яті свіча не згасне…». Вона уособлює світло пам’яті, скорботи, а також силу українського народу, що зумів відродитися після втрат та темряви. Білі незабудки — знак вірності та шани до минулого, символ того, що всі безвинно загиблі назавжди залишаться у серцях поколінь.
П’ять колосків пшениці, обгорнуті темною вуаллю, передають образ відірваного від дітей та родин хліба, болю утрати й знищення українських родин. Доповнює композицію хлібина зі свічкою, перев’язана стрічкою жалоби. Вона також символізує голод, втрату найціннішого — хліба, а водночас є даниною пам’яті мільйонам, які стали жертвами геноциду.
Експериментуючи із фоаміраном, модуліном та фатином, дівчата з цікавістю опановували різні декоративні техніки, що має неабияке значення для розвитку їхніх умінь та творчого самовираження.
Окрім того, вихованки оформили невеликий куточок пам’яті та скорботи, який став окремим простором для роздуму, де кожен може замислитися над масштабом утрат мільйонів безвинно загублених життів у роки Голодомору.
Створення таких робіт стало для вихованок не лише творчим завданням, а й важливим кроком у пізнанні трагічних сторінок історії свого народу, формуванні поваги до минулого та вшануванні пам’яті мільйонів загиблих.
